Сторінка музкерівника

Завдання музичного виховання:

• підтримувати у дітей бажання слухати музику, емоційно нам неї відгукуватися, розповідати про неї;
• формувати досвід музичних вражень;
• розвивати музичні здібності;
• розвивати мислення і творчу уяву;
• спонукати дітей самостійно визначати настрій, характер музичного твору, засоби музичної виразності;
• вдосконалювати вміння слухати музику, розрізняти її інтонації, мелодію, змістове наповнення;
• вчити слухати та диференціювати тембри інструментів;
• вправляти в умінні визначати жанрову належність музичного твору;
• формувати здатність створювати музичний образ;
• розвивати бажання та вміння втілювати у творчих рухах настрій, характер музичного образу.
•  

Форми організації музичного виховання:

I. Заняття, як основна форма роботи:

1. За кількістю учасників:

• індивідуальні;
• групові;
• фронтальні;

1. За видами діяльності:

• типові;
• домінантні;
• тематичні;
• комплексні;

II. Розваги:

1. Ляльковий театр;
2. Концерт;
3. Перегляд телепередач;
4. Ігри, забави, естафети;
5. Дні Народження дітей;

Свята.

Головне у професійній діяльності – любити свою справу!

 Мета музичного вихователя в дитячому закладі:

Виховання шляхетної людини шляхом впливу музичного мистецтва;

Формування інтересів, потреб, здібностей, естетичного відношення до музики.

  Завдання музичного виховання:

Виховувати інтерес до музики;

Збагачувати музичні враження дітей, ознайомлюючи їх з різними музичними творами;

Знайомити дітей з елементами музики, музичними поняттями, навчати простим практичним навичкам у всіх видах музичної діяльності, щирості, природності та виразності виконання музичних творів;

Розвивати емоційний відгук, сенсорні здібності і ладо тональний слух, почуття ритму, формувати співочий апарат та виразність рухів;

Створювати творчу активність під час музичних занять;

Формувати самостійність, ініціативу, прагнення застосовувати вивчений репертуар у повсякденному житті, музикувати, співати і танцювати;

Сприяти виникненню та прояву музичного смаку на основі отриманих вражень і уявлень про музику.

Музика для дитини - світ радісних переживань. Щоб відкрити перед ним двері в цей світ, треба розвивати у малят здібності, і перш за все музичний слух і емоційну чуйність. Інакше музика не виконає свої виховні функції. Гармонійність музично-естетичного виховання досягається лише в тому випадку, коли використовуються всі види музичної діяльності, доступні дошкільного віку, всі творчі можливості зростаючої людини. Разом з тим, ускладнюючи педагогічні завдання, не можна зловживати особливої дитячої сприйнятливістю.

Саме музичне мистецтво, його особливості висувають перед педагогом необхідність вирішення низки специфічних завдань:

1. Виховувати любов і інтерес до музики. Тільки розвиток емоційної чуйності і сприйнятливості дає можливість широко використовувати виховний вплив музики.

2. Збагачувати враження дітей, знайомлячи їх у виразно організованою системі з різноманітними музичними творами і використовуваними засобами виразності.

3. Заохочувати дітей до різноманітних видів музичної діяльності, формуючи сприйняття музики і найпростіші виконавські навички в області співу, ритміки, гри на дитячих інструментах. Знайомити з початковими елементами музичної грамоти. Все це дозволить їм діяти усвідомлено, невимушено, виразно.

4. Розвивати загальну музичність дітей (сенсорні здібності, ладовисотний слух, почуття ритму), формувати співочий голос і виразність рухів. Якщо в цьому віці дитини навчають і залучають до активної практичної діяльності, то відбувається становлення і розвиток усіх її здібностей.

5. Сприяти первісного розвитку музичного смаку. На основі отриманих вражень і уявлень про музику проявляється спочатку виборче, а потім оціночне ставлення до виконуваних творів.

6. Розвивати творче ставлення до музики перш за все в такій доступній для дітей діяльності, як передача образів у музичних іграх і танцях, застосування нових сполучень знайомих танцювальних рухів, імпровізація попевок. Це допомагає виявленню самостійності, ініціативи, прагнення використовувати в повсякденному житті вчинений репертуар, музикувати на інструментах, співати, танцювати. Звичайно, такі прояви більш характерні для дітей середнього та старшого дошкільного віку.

Використання сучасних освітніх технологій у освітньо-виховній роботі 

Лосини Л. І. на заняттях з музичного виховання в ДНЗ "Сонечко"

використання здоров’язберігаючих технологій (елементів музикотерапії, казко терапії, кольоротерапії) на заняттях з музичного виховання.

Релаксація під музику. Використовую спеціально підібраний супровід – ліричні твори, спокійні мелодії з плавними ритмічним малюнком, неголосним звучанням (Й. С. Бах, П. І. Чайковський, А. Вівальді, Ф. Шуберт, Е. Гріг, К. Дебюссі, Р. Шуман).

Медитація під музику. Важлива умова для цього виду роботи – урівноважений , спокійний емоційний стан педагога, затишна атмосфера, діти можуть навіть зручно прилягти під час цього виду роботи. На фоні спокійної, прозорої та радісної музики розповідається казкова оповідка, наприклад, про сонце, промінець, хмаринку, про щось приємне. Діти розслабляються, слухають музику, відчувають себе персонажами казки.

Музичні фізкультурні хвилинки та спонтанний рух під музику. Рухи під ритмічну музику забезпечують дітям необхідну рухову активність, знімають фізичну і психічну напругу й активізують інтелектуальну діяльність.

Вокалотерапія – лікування співом. Корисний будь-який спів, не тільки під час музичних занять а й на прогулянці, під час гри. Виконання пісень сприяє психологічному розвантаженню дітей, заряду позитивних емоцій. Особлива увага приділяється українській народній пісні, яка має великий психотерапевтичний ефект – заспокоєння, введення у світ гармонії та злагоди, радість.

Колискова пісня в житті дитини. Колискова пісня є універсальним терапевтичним засобом, бо допомагає заспокоїти дитину, розслабити її, зняти зайве емоційне напруження. Рекомендую матусям співати колискові дітям, які хворіють – це допоможе швидше одужати, налаштує на позитивний лад, додасть спокою та затишку. Спів колискової допоможе дитині скоріше заснути, бо мелодії в піснях однакові, найчастіше монотонні. При цьому дитині неважливо, який у мами музичний слух, чи достатньо гарний голос, вона реагує на тембр голосу, на м’яке виконання, на ліричне звучання. Співати колискову краще з усмішкою, тоді голос набуває лагідного тембру і ащого звучання.